Чому собака кульгає

Коли собака починає кульгати — це завжди тривожний сигнал. Іноді причина очевидна: впала, поранилася, невдало стрибнула. Але нерідко кульгавість з'являється без видимої причини, і власник губиться в здогадках. У цій статті розглянемо основні причини кульгавості у собак, навчимося розрізняти ситуації, які потребують негайної ветеринарної допомоги, і ті, з якими можна впоратися самостійно.

Чому собака може кульгати: причини

Кульгавість — це не хвороба, а симптом. За нею може ховатися безліч різних станів: від скалки в подушечці лапи до розриву зв’язок або онкології. Саме тому тактика «почекаємо, саме мине» — не найкраще рішення, якщо собака кульгає.

Найпоширеніші причини кульгавості:

Травми. Забиття, вивихи, переломи, порізи, тріщини кігтів, скалки та сторонні предмети в подушечках лап викликають гостру кульгавість. Найчастіше саме травми стають причиною раптової появи симптомів.
Дисплазія суглобів. Генетично зумовлене порушення формування кульшового або ліктьового суглоба. Особливо характерне для великих порід — німецьких вівчарок, лабрадорів, золотистих ретриверів. Кульгавість при дисплазії розвивається поступово та посилюється після фізичних навантажень.
Артрит і артроз. Запальні та дегенеративні зміни суглобів. Частіше зустрічаються у літніх собак, але артрит на тлі інфекцій або порушень імунітету може виникнути в будь-якому віці.
Розрив передньої хрестоподібної зв’язки. Одна з найпоширеніших ортопедичних травм у собак. Характеризується різкою кульгавістю після стрибка або різкого повороту.
Остеохондроз. Порушення формування суглобового хряща у молодих собак, що ростуть, особливо великих порід.
Інфекції. Хвороба Лайма (бореліоз) та інші кліщові інфекції часто проявляються кульгавістю на фоні підвищеної температури.
Неврологічні порушення. Грижа міжхребцевого диска, компресія нервових корінців можуть спричиняти кульгавість, слабкість кінцівок і порушення координації рухів.
Онкологія. Остеосаркома та інші пухлини кісток викликають хронічну прогресуючу кульгавість, особливо у собак великих порід середнього віку.

Собака кульгає після щеплення

Це досить поширена реакція, яка часто лякає власників, але в більшості випадків не потребує лікування. Після ін’єкції в ділянку плеча або стегна м’язова тканина в місці уколу запалюється — це нормальна імунна відповідь організму.

Собака може берегти лапу, підтискати її або помітно кульгати на той бік, куди було зроблено щеплення.

Зазвичай така кульгавість проходить самостійно протягом 24–72 годин. Якщо симптоми зберігаються довше, посилюються, з’являється набряк або ущільнення в місці ін’єкції — необхідно звернутися до ветеринара. У рідкісних випадках можливі післявакцинальна саркома або абсцес.

Собака кульгає після сну

Якщо собака важко встає після відпочинку, кульгає перші кілька кроків, а потім «розходжується» — це класична картина артрозу. Суглобова рідина за час спокою перерозподіляється, хрящ тимчасово втрачає достатнє змащення, тому на початку руху з’являється скутість і дискомфорт. Після невеликої розминки симптоми слабшають або повністю зникають.

У молодих собак така картина може свідчити про дисплазію суглобів. У великих порід із надмірною вагою — про хронічне перевантаження суглобів. У будь-якому разі кульгавість після сну є приводом для рентгенологічного обстеження та консультації ветеринарного ортопеда.

Собака кульгає після прогулянки

Якщо кульгавість з’являється після активної прогулянки, а під час відпочинку зникає — це може свідчити про те, що суглоб або зв’язковий апарат не справляються з навантаженням. Серед можливих причин:

початкова стадія дисплазії;
розтягнення зв’язок;
м’язова втома після надмірного навантаження у нетренованого собаки.

Окремий сценарій — коли під час прогулянки собака раптово починає кульгати, відмовляється ставати на лапу або скавчить. Найчастіше це гостра травма або сторонній предмет, що застряг у подушечці лапи. Насамперед уважно огляньте лапу.

Собака кульгає на морозі

Зимова кульгавість — окрема проблема. Холод викликає спазм м’язів і зв’язок, а також посилює дискомфорт у собак із уже наявними захворюваннями суглобів. Крім того, реагенти на дорогах і тротуарах (солі та хлориди) подразнюють і пошкоджують подушечки лап, через що тварині стає боляче ходити.

У результаті собака може:

підтискати лапу;
кульгати;
відмовлятися йти далі.

Рішенням можуть стати захисні черевички або спеціальний віск для лап перед прогулянкою, а також обов’язкове промивання лап після повернення додому. Для собак з артрозом теплий одяг допомагає зменшити больові прояви в холодну пору року.

Собака кульгає після уколу

Ця ситуація схожа на реакцію після вакцинації, але її варто розглянути окремо. Якщо ветеринар робив внутрішньом’язову ін’єкцію в стегно, кульгавість протягом 1–2 днів є цілком нормальною реакцією організму. Особливо це стосується масляних або подразнювальних препаратів.

Якщо ж кульгавість не минає більше трьох днів або в місці ін’єкції з’явився гарячий на дотик набряк, це може свідчити про розвиток післяін’єкційного абсцесу. У такому випадку необхідний огляд ветеринарного лікаря.

Собака кульгає після перелому

Тривала кульгавість після перелому — нормальне явище. Кістка зростається протягом кількох тижнів або навіть місяців, а м’язам і суглобам потрібен час для відновлення після періоду знерухомлення.

Повне відновлення після перелому у собак зазвичай займає від 6 до 12 тижнів і більше — залежно від складності травми та її локалізації.

Якщо кульгавість після перелому не зменшується або, навпаки, посилюється, можливими причинами можуть бути:

неправильне зрощення кістки;
остеомієліт;
пошкодження нерва.

Саме тому рентгенологічний контроль під час лікування є обов’язковим.

Собака кульгає на передню лапу

Кульгавість на передню лапу трапляється частіше, ніж на задню, оскільки передні кінцівки приймають близько 60% навантаження маси тіла. Основні причини:

Остеохондроз ліктьового суглоба — частіше зустрічається у молодих собак великих порід. Характерна кульгавість після навантаження та скутість рухів вранці.
Розрив сухожиль або зв’язок. Викликає раптову гостру кульгавість і набряк у ділянці суглоба.
Артрит ліктьового або плечового суглоба. Проявляється поступовим посиленням кульгавості та болем під час пальпації.
Травми подушечки лапи або кігтя. Поріз, тріщина кігтя чи скалка можуть призвести до того, що собака пошкодила лапу, кульгає та часто вилизує місце травми.

Огляньте лапу: якщо видно поріз, кров або сторонній предмет — причина, найімовірніше, знайдена. Якщо зовнішніх ушкоджень немає, але собака сильно кульгає або зовсім не спирається на лапу, необхідно зробити рентген.

Собака кульгає на задню лапу

Кульгавість на задню лапу нерідко є ознакою серйозніших ортопедичних проблем. Собака кульгає на задню лапу, але не скиглить — і це часто вводить власників в оману. Здається, що ситуація несерйозна, але собаки здатні довго терпіти хронічний біль, тому відсутність скиглення не означає відсутності страждань.

Основні причини:

Дисплазія кульшового суглоба. Найпоширеніша причина кульгавості на задні кінцівки у великих порід. Може проявлятися ще в щенячому віці або поступово розвиватися до 1–2 років.
Розрив передньої хрестоподібної зв’язки. Класична ситуація: собака стрибнув або різко повернувся — і раптово почав кульгати. Повноцінно навантажувати лапу він уже не може.
Вивих колінної чашечки (патела). Часто зустрічається у дрібних порід — чихуахуа, шпіців, мальтезе. Собака періодично підтискає задню лапу на кілька кроків, після чого знову йде нормально.
Неврологічні причини. Грижа міжхребцевого диска в поперековому відділі може викликати слабкість задніх кінцівок, нестійку ходу та навіть волочіння лапи.
Перелом або забій. Якщо собака впав і після цього кульгає, обережно промацайте лапу на наявність болючості або деформації.

Симптоми кульгавості у собаки

Кульгавість рідко виникає сама по собі. Ось на які супутні ознаки варто звертати увагу:

Зміна характеру кульгавості. Постійна кульгавість характерна для хронічних захворювань. Періодична (то є, то немає) — для дисплазії, вивиху колінної чашечки або неврологічних проблем. Раптова гостра кульгавість найчастіше пов’язана з травмами та розривами зв’язок.
Скиглення або стогін. Ознака вираженого болю. Якщо собака млявий, кульгає і скиглить — це може свідчити про гостру травму, перелом або сильне запалення.
Відмова від їжі. Якщо на тлі кульгавості собака не їсть і виглядає пригніченим, можливі системне запалення, інфекція або сильний больовий синдром. У такому разі необхідно терміново звернутися до ветеринарної клініки.
Набряк або гаряча лапа. Часто вказують на запалення або гематому.
Вилизування лапи. Так собака часто сам показує, де саме його турбує біль.
Зміна ходи. Якщо собака «киває» головою під час кроків — це класична ознака кульгавості на передню лапу. «Розгойдана» хода задньою частиною тіла часто свідчить про проблеми з кульшовими суглобами.

Діагностика кульгавості у собаки

Поставити точний діагноз при кульгавості в домашніх умовах практично неможливо. Навіть досвідчений власник не зможе оцінити стан суглобів так, як це робить ветеринарний ортопед, а тим більше виявити тріщину кістки чи дегенеративні зміни хряща без спеціальних методів обстеження.

Що включає діагностика у ветеринара:

Клінічний огляд. Оцінка ходи, постановки кінцівок, болючості під час пальпації суглобів і м’язів, а також обсягу рухів у суглобах.
Рентгенографія. Основний метод діагностики при підозрі на переломи, дисплазію, артроз або остеосаркому. Знімки виконують у кількох проєкціях, а за потреби — під седацією.
УЗД суглобів. Дає змогу оцінити стан м’яких тканин, зв’язок, суглобової капсули та наявність рідини в суглобі.
МРТ або КТ. Використовуються у складних випадках — при підозрі на грижу міжхребцевого диска, пухлини або коли рентген не дає достатньо інформації.
Аналізи крові. Необхідні при підозрі на інфекційний артрит, бореліоз чи системні запальні захворювання.
Пункція суглоба. Проводиться при підозрі на інфекційний або імунно-опосередкований артрит для дослідження синовіальної рідини.

Якщо собака раптово почав сильно кульгати — не відкладайте візит до ветеринара. Чим раніше буде встановлено причину, тим більше можливостей для ефективного лікування та кращий прогноз.

Лікування: що робити, якщо собака кульгає

Тактика лікування повністю залежить від причини проблеми. Не існує універсальної відповіді на питання, чому собака кульгає, тому й універсального лікування також немає.

Загальне правило: якщо кульгавість виникла раптово або пов’язана з травмою, у перші години необхідно забезпечити тварині спокій та максимально обмежити фізичне навантаження. Не намагайтеся самостійно вправляти вивих чи «вирівнювати» лапу — це може лише погіршити стан і спричинити додаткові ушкодження.

Якщо собака кульгає після падіння або очевидної травми:

Обмежте його рухливість.
Не давайте людські знеболювальні препарати — ібупрофен, анальгін, парацетамол та багато інших ліків токсичні для собак.
Обережно огляньте лапу на наявність видимих пошкоджень.
Якщо є рана — промийте її чистою водою та накладіть чисту пов’язку.
Якомога швидше зверніться до ветеринарного лікаря.

Ліки від кульгавості у собак

Самостійно призначати ліки собаці при кульгавості не варто. Проте власнику корисно знати, які препарати може рекомендувати ветеринар залежно від причини проблеми.

Основні групи препаратів:

НПЗП для собак (нестероїдні протизапальні засоби): мелоксикам, карпрофен, робенакоксиб — допомагають зменшити біль і запалення при артриті, травмах та інших ортопедичних захворюваннях. Використовуються лише за призначенням ветеринара та в рекомендованому дозуванні.
Хондропротектори: глюкозамін і хондроїтин — уповільнюють руйнування хрящової тканини при артрозі та дисплазії. Мають накопичувальний ефект і потребують тривалого курсу застосування.
Кортикостероїди: призначаються при імунно-опосередкованих артритах та тяжких запальних процесах. Використовуються виключно під контролем ветеринара.
Антибіотики: застосовуються при інфекційному артриті, бореліозі та інших бактеріальних захворюваннях.
Нейропротектори та вітаміни групи B: можуть бути рекомендовані при неврологічних причинах кульгавості.
Хірургічне лікування: при розриві хрестоподібної зв’язки, важких формах дисплазії або переломах зі зміщенням операція часто є найбільш ефективним методом лікування.
Фізіотерапія (гідротерапія, лазеротерапія, магнітотерапія, масаж) — важлива частина реабілітації при багатьох ортопедичних захворюваннях. Вона допомагає прискорити відновлення та покращити якість життя собаки.

Профілактика кульгавості у собак

Повністю виключити ризик травм неможливо, але значно знизити ймовірність розвитку хронічних ортопедичних проблем цілком реально.

Основні профілактичні заходи:

Контроль ваги. Кожен зайвий кілограм створює додаткове навантаження на суглоби. Ожиріння прискорює розвиток артрозу та погіршує перебіг дисплазії.
Збалансоване харчування. Особливо важливе для цуценят великих порід. Надлишок калорій та кальцію в період росту може підвищувати ризик розвитку дисплазії та остеохондрозу.
Адекватні фізичні навантаження. Регулярна помірна активність корисна для суглобів і м’язів. Натомість різкі інтенсивні навантаження без підготовки та стрибки з висоти можуть призвести до травм зв’язок і суглобів.
Хондропротектори для схильних порід. Німецьким вівчаркам, лабрадорам і ротвейлерам часто рекомендують профілактичні курси глюкозаміну та хондроїтину після 5–6 років.
Захист лап узимку. Спеціальний віск або захисні шкарпетки допомагають уникнути подразнення реагентами та обморожень.
Регулярні ветеринарні огляди. Для здорових собак — щонайменше раз на рік, для тварин старше 7–8 років — двічі на рік. Рання діагностика значно підвищує ефективність лікування.

Поради від Maxizoo щодо надання першої допомоги собаці

Перші години після появи кульгавості мають велике значення. До візиту до ветеринара власник може зробити кілька простих, але важливих кроків.

Заспокойте собаку та огляньте лапу. Дійте спокійно й обережно. Розсуньте пальці, огляньте подушечки лап і кігті, перевірте, чи немає сторонніх предметів, порізів або тріщин.
Оцініть характер кульгавості. Якщо собака зовсім не спирається на лапу — високий ризик перелому або розриву зв’язок, потрібна термінова ветеринарна допомога. Якщо собака кульгає, але наступає на лапу — ситуація менш критична, проте огляд ветеринара все одно необхідний.
Не давайте людські знеболювальні. Аспірин, ібупрофен, парацетамол та інші препарати для людей можуть бути токсичними для собак. Використовувати дозволено лише ветеринарні препарати та тільки за рекомендацією лікаря.
Обмежте фізичне навантаження. Не дозволяйте собаці бігати, стрибати чи підніматися сходами. Забезпечте спокій і комфортне місце для відпочинку. Якщо тварина велика і не може пересуватися самостійно, переміщуйте її максимально обережно.
Обробіть рану за потреби. Якщо є поріз або відкрита рана, промийте її розчином хлоргексидину та накладіть чисту марлеву пов’язку без надмірного затягування.
Запам’ятайте важливі деталі. Перед поїздкою до клініки зафіксуйте для себе:

коли з’явилася кульгавість;
після чого вона виникла;
як змінювалися симптоми;
чи є додаткові ознаки (набряк, біль, відмова від їжі, млявість тощо).

Ця інформація допоможе ветеринару швидше встановити причину проблеми.

Замовити все для тварин можна онлайн у Maxizoo з доставкою по всій Україні. В інтернет-магазині представлений широкий вибір ветеринарних товарів, добавок для підтримки суглобів, ортопедичних лежаків та аксесуарів для відновлення собак. Актуальна ціна та вартість товарів завжди доступні в каталозі зоомагазину Maxizoo.

Наші корми для підтримки здоров’я суглобів:

Автор: Марина Макарова

02 червня (20:48)