Чи можна годувати собаку кістками

Це питання хвилює багатьох власників — особливо тих, хто тільки завів улюбленця і хоче зрозуміти, де закінчується традиція і починається реальна небезпека. Відповідь неоднозначна: одні кістки допустимі, інші можуть коштувати собаці життя. Ми в Maxizoo розібрали все по черзі: що корисно, що небезпечно і як грамотно вибудувати «стосунки» улюбленця з кістками.

Чим корисні кістки для собак

Перш ніж говорити про небезпеки, варто чесно визнати: у кісток є і реальна користь. Інакше чому собаки так прагнуть їх гризти? Це не просто інстинкт — за тисячоліття еволюції організм тварини адаптувався до перетравлення кісткової тканини. Шлунковий сік собаки значно кисліший за людський, тому в нормі він здатний розм’якшувати і частково перетравлювати тверді кісткові фрагменти.

Користь кісток для собак полягає у кількох аспектах:

• Джерело мінералів. Кістковий мозок багатий на кальцій, фосфор, ненасичені жирні кислоти та колаген — усе це важливо для здоров’я суглобів, шерсті та зубів. Губчаста речовина кістки містить корисні жири, які підтримують роботу нервової системи.

• Природне очищення зубів. Гризіння великої кістки механічно знімає наліт із зубної емалі. Саме в цьому сенсі кістки для собак для чищення зубів мають право на існування — за правильного вибору вони дійсно знижують утворення зубного каменю.

• Зниження стресу. Гризіння — це потужний антистресовий інструмент для собак. Улюбленці, яким іноді дають «попрацювати» над великою кісткою, зазвичай спокійніші й менш схильні до деструктивної поведінки: не гризуть меблі, дроти та взуття.

• Зайнятість і стимуляція. Велика кістка — це щось середнє між їжею та іграшкою. Собака може провести з нею 20–30 хвилин, повністю зосередившись на процесі. Особливо актуально для енергійних порід.

• Задоволення харчового інстинкту. Для собак на натуральному харчуванні мосол — частина звичного раціону. Це важливо психологічно: тварина отримує те, що її природа сприймає як «повноцінну здобич».

Важливо розуміти: усе сказане вище стосується виключно правильно підібраних і правильно поданих натуральних кісток для собак. Невідповідний вид або неправильна підготовка перекреслюють будь-яку потенційну користь.

Чи шкідливі кістки для собак

Так — і нерідко дуже серйозно. Ветеринарні хірурги добре знають цю статистику: значна частина екстрених операцій на ШКТ у собак пов’язана саме з кістками. Кишкова непрохідність, перфорація кишківника, уламки, що застрягли у стравоході, — це не страшилки, а реальні клінічні випадки, про які розповідають практикуючі спеціалісти.

Чим небезпечні кістки для собак

Головна небезпека — це гострі уламки. Коли собака розгризає кістку, вона розколюється на фрагменти з нерівними, гострими краями. Ці уламки можуть:

• застрягти у стравоході та викликати задуху або сильний дискомфорт, що потребує ендоскопічного видалення;

• пошкодити слизову шлунка або кишківника, що загрожує внутрішньою кровотечею;

• спровокувати кишкову непрохідність — стан, небезпечний для життя;

• створити у кишківнику щільну «пробку» з кісткової маси (особливо варені кістки), яку у кращому випадку видаляють клізмою, у гіршому — хірургічно.

Додатковий ризик — бактеріальне зараження. Сира кістка, яка пролежала при кімнатній температурі понад 3–4 години, стає живильним середовищем для патогенних мікроорганізмів. Гельмінти у сирих кістках — ще одна реальна загроза, особливо якщо м’ясо не проходило ветеринарний контроль.

Чим небезпечні трубчасті кістки для собак

Трубчасті кістки для собак — це окрема тема, про яку повинен знати кожен власник. Трубчаста структура (порожниста всередині, з тонкими стінками) означає одне: під час розгризання така кістка розколюється не на великі шматки, а на довгі гострі «голки» та «щепки». Вони буквально прошивають слизову оболонку, як шипи. Саме трубчасті кістки птиці (стегна, крила, лапи) — лідери за кількістю екстрених випадків у ветеринарів.

Навіть якщо кістка сира і зберігає певну гнучкість — це не гарантія безпеки. Під потужними щелепами великого собаки вона все одно ламається, і результат той самий. Дрібні трубчасті кістки до того ж легко ковтаються цілком, застрягаючи у стравоході.

Чим небезпечні курячі кістки для собак

Курячі кістки для собак — мабуть, найпоширеніша причина трагедій, пов’язаних із кістками. Курятина — дешевий і доступний продукт, тому багато власників віддають улюбленцю залишки зі столу, не замислюючись про наслідки. Тим часом у курки практично немає великих губчастих кісток — лише трубчасті, тонкі та легкі. Під час розгризання вони утворюють надзвичайно гострі уламки, здатні буквально проколоти стінку кишківника.

Окремої розмови заслуговує питання про шийки. Курячі шийки містять дрібні округлі кісточки — у сирому вигляді їх іноді допускають у раціон дорослих собак (перемеленими або цілими, якщо собака не розгризає, а ковтає). Але це суворо індивідуально, і будь-який ветеринар попередить: навіть курячі шийки у вареному вигляді — табу.

Кістки для собак: варити чи ні

Відповідь однозначна: ні. Це правило — не думка, а медичний факт. Варіння принципово змінює структуру кісткової тканини: під впливом температури кістка втрачає еластичність, стає крихкою та ламкою. Якщо сира кістка під час розгризання ще якось зберігає форму, то варена розсипається на дрібні гострі фрагменти при найменшому натисканні.

Крім того, під час варіння руйнуються вітаміни та мінерали, кістковий мозок втрачає поживність. Тобто варені кістки для собаки — це подвійний програш: жодної користі та серйозний ризик шкоди. Єдине, що допустимо робити з вареними кістками — використовувати їх для приготування бульйону, який потім проціджують. Бульйон без кісток поживний і безпечний.

Скільки варити кістки для собаки

Якщо говорити про те, як правильно варити кістки для собак, відповідь звучить так: не варити для годування. Жоден час варіння не робить кістку безпечною для жування — навпаки, чим довше вона вариться, тим більш крихкою й небезпечною стає. Розварена до м’якості кістка — це клубок потенційних уламків. Повторимо: єдине розумне застосування варених кісток — основа для бульйону.

Скільки варити свинячі кістки для собаки

Це питання часто ставлять власники, які хочуть якось знезаразити кістки перед подачею. Але відповідь проста: свинячі кістки не варять для годування собак узагалі — ні 20 хвилин, ні годину, ні дві. Варена свиняча кістка під час розкушування утворює гострі сколи та може викликати непрохідність кишківника. Якщо ви використовуєте свинячі кістки для бульйону — це інша історія, але сам бульйон дають без кісток.

Скільки варити яловичі кістки для собак

Яловичі кістки для собак у сирому вигляді — один із небагатьох відносно безпечних варіантів. Але якщо ви хочете приготувати з них бульйон, варіть 3–4 години на повільному вогні, після чого ретельно процідіть — кістки викиньте, давайте лише рідину. Давати собаці саму яловичу кістку після варіння не можна: вона втратила все корисне й набула всього небезпечного.

Які кістки можна давати собаці

Чесна відповідь: повністю безпечних кісток не існує. Будь-яка кістка несе певний ризик. Але якщо власник усе ж свідомо вирішує давати улюбленцю кістки — є варіанти, які за дотримання правил вважаються відносно прийнятними.

Ось що входить до списку умовно допустимого:

• Великі сирі яловичі мосли та суглобові головки. Вони достатньо великі, щоб собака не могла проковтнути їх цілком, і достатньо щільні, щоб не розколотися на гострі уламки після першого ж укусу. Ідеальний варіант — тазостегновий суглоб, лопатка.

• Яловичий хвіст. Невеликі хребці з м’ясом і хрящами — хороше заняття для улюбленця. Хрящова тканина корисна для суглобів і легко засвоюється.

• Телячі ребра (хрящові). Молода хрящова тканина м’яка, гнучка і практично не дає гострих уламків. Телячі кістки для собак — один із найбезпечніших варіантів серед натуральних.

• Великі баранячі мосли (сирі). За властивостями схожі на яловичі, але перед подачею потрібно зрізати зайвий жир.

• Яловича лопатка. Плоска, з губчастою структурою — собака обгризає м’які частини та хрящі, не дроблячи кістку на уламки.

• Курячі шийки (сирі, для середніх і великих собак). Допустимі, якщо собака не розгризає, а ковтає їх цілком — дрібні округлі кісточки у шийці вважаються відносно безпечними.

Правило для всіх без винятку: кістка повинна бути більшою за пащу собаки — так, щоб вона фізично не могла проковтнути її цілком.

Які кістки не можна собакам

Існує перелік кісток, які небезпечні за будь-яких умов — сирі вони чи варені, великі чи маленькі. Цей список потрібно знати напам’ять.

Курячі, індичі, гусячі, качині кістки

Усе, що пов’язане з птицею — зона високого ризику. Кістки індички для собаки твердіші та більші за курячі, але не менш ламкі. Під час розколювання вони утворюють довгі гострі «голки», здатні пробити стінку кишківника. Виняток — шийки індички та курки у сирому вигляді, та й то з застереженнями. Гусячі та качині кістки мають ту ж трубчасту структуру — і ті ж ризики.

Кістки кролика

Кістки кролика за будовою практично ідентичні курячим: легкі, порожнисті, трубчасті. Під час розгризання вони так само розколюються на гострі уламки. Тому, незважаючи на те, що кролятина — популярний дієтичний продукт у натуральних раціонах для собак, кістки від неї слід повністю виключити.

Свинячі кістки

Свинячі кістки для собак — можна чи ні? Більшість ветеринарів проти. Причин кілька. По-перше, сирі свинячі кістки несуть високий ризик зараження гельмінтами (трихінельоз, ціп’як), які зберігаються при заморожуванні та знищуються лише під час термічної обробки — але варені кістки ще небезпечніші за структурою. По-друге, свинина містить багато жиру, що створює навантаження на підшлункову залозу.

Будь-які варені кістки

Це абсолютна заборона, яка не залежить від виду тварини. Варені кістки — яловичі, свинячі, курячі, баранячі — після термічної обробки стають крихкими і під час розкушування утворюють гострі уламки. Варені кістки у кишківнику формують щільну масу, яка не виводиться природним шляхом і потребує ветеринарного втручання. Жодні аргументи на кшталт «ми все життя давали варені — і нічого» не змінюють цього факту: кожен випадок без наслідків — це просто везіння, а не правило.

Яловичі ребра

Окремо варто виділити яловичі ребра. На відміну від телячих (хрящових), ребра дорослої корови — це щільні трубчасті кістки з гострими краями. Під час розгризання вони розколюються і дають гострі сколи. Тому яловичі ребра дорослих тварин — не найкращий вибір, попри популярність цього «смаколика». Виняток — якщо собака лише обгризає м’ясо, не розгризаючи саму кістку.

Як давати кістки собакам

Якщо ви все ж вирішили давати улюбленцю кістки — важливо дотримуватися кількох правил, які знизять ризик до мінімуму:

• Тільки свіжі та сирі. Кістка повинна бути отримана з перевіреного джерела, бажано з ветеринарним сертифікатом. Перед подачею — заморозьте на 2–3 дні: це знищить більшість паразитів.

• Розмір — більший за пащу. Кістка має бути такою, щоб собака фізично не могла проковтнути її цілком. Маленька кістка для великого пса — прямий шлях до кишкової непрохідності.

• Не рубати кістки. Порубана кістка — це готові гострі уламки. Давайте лише цілі, нерозрубані екземпляри.

• Тільки під наглядом. Ніколи не залишайте собаку з кісткою без контролю. Щойно кістка почала кришитися — негайно заберіть.

• Не довше 15–20 хвилин. Після цього приберіть кістку в холодильник. Термін зберігання — не більше 3–4 днів, після чого її потрібно викинути.

• Не давати при захворюваннях ШКТ. Якщо у тварини є гастрит, панкреатит, проблеми із зубами або стравоходом — кістки повністю виключаються. Вагітним і годуючим собакам теж не дають.

• Не одразу після їжі. Кістка — окремий смаколик, а не доповнення до основного прийому їжі. Голодний собака жадібно їсть і може проковтнути великий шматок, не пережовуючи.

З якого віку собаці можна давати кістки

Цуценятам до 3–4 місяців кістки не дають взагалі: молочні зуби ще занадто слабкі, а травна система — незріла. Виняток — хрящі, які цуценя може м’яко пожувати без ризику утворення уламків.

Приблизно з 3–4 місяців, коли починається зміна молочних зубів на постійні, потреба гризти різко зростає: ясна сверблять, і цуценя тягне до рота все підряд. Саме в цей період цукрові кістки для собак (великі мосли з губчастою структурою) можуть бути корисними як «чесалка» для ясен. Важливо: кістка повинна бути достатньо великою, щоб цуценя не могло її проковтнути.

Після 6 місяців, коли постійні зуби вже сформувалися, можна поступово вводити яловичі мосли як періодичний смаколик. До року цуценяті дають кістки лише під суворим контролем і тільки великі — хрящові або губчасті. Літнім собакам старше 8–9 років кістки небажані: зубна емаль стоншується, а ризик переломів зубів зростає.

Чим замінити цілі кістки

Якщо ви хочете дати улюбленцю задоволення від жування без ризиків, пов’язаних із натуральними кістками, — сучасний ринок зоотоварів пропонує чудові альтернативи.

Жувальні кістки для собак промислового виробництва — це окрема категорія ласощів, спеціально створених для безпечного задоволення інстинкту гризіння. Розглянемо основні види:

• Желатинові кістки для собак. Виготовляються з висушеного желатину тваринного походження. М’які, не утворюють гострих уламків, добре засвоюються. Підходять собакам із чутливим травленням.

• Пресовані кістки із сиром’ятної шкіри. Традиційний варіант. Собака довго їх жує — шкіра поступово розм’якшується і «тане». Важливо обирати вироби без хімічних барвників та консервантів.

• Жувальні ласощі з трахеї, рубця, вух. Натуральні, багаті на колаген, чудово очищають зуби та надовго займають улюбленця.

• Стоматологічні снеки та кісточки. Спеціально розроблені для чищення зубів — мають рифлену поверхню, яка знімає наліт. Деякі збагачені хлорофілом для свіжого дихання.

• Гуттаперчеві іграшки з ласощами всередині. Не з’їдаються, але можуть займати собаку годинами. Хороша альтернатива для тварин, яким потрібна постійна стимуляція.

Склад і опис конкретного виробу завжди читайте на упаковці: склад кісток для собак промислового виробництва має бути простим і зрозумілим — без синтетичних барвників, ароматизаторів та шкідливих консервантів.

Корисні поради від Maxizoo для власників собак

На практиці видно, що більшість проблем із кістками у собак виникає не через незнання, а через звичку — «завжди так робили, і нічого». Але ветеринарна статистика говорить про інше. Ось кілька порад, які допоможуть зробити правильний вибір:

• Обирайте альтернативи, які не поступаються натуральним кісткам за ефектом. Сучасні жувальні ласощі з натуральних інгредієнтів — вуха, трахеї, висушені жили — дають собаці те саме задоволення від жування, що й мосол, але без ризику травм. Їх можна безпечно залишати улюбленцю без нагляду.

• Якщо даєте натуральні кістки — тільки яловичі мосли, тільки сирі, тільки під контролем. Це не параноя, а мінімальна відповідальність перед твариною.

• Не економте на якості ласощів. Дешеві жувальні вироби з невідомої сировини можуть містити шкідливі добавки. Звертайте увагу на виробника, читайте склад. Ціна та вартість якісного ласоща завжди окуповуються здоров’ям улюбленця.

• Кістки — не заміна харчуванню. Навіть найкорисніші губчасті кістки для собак — це ласощі, а не повноцінне джерело поживних речовин. Раціон повинен бути збалансованим.

Замовити жувальні ласощі, натуральні кістки промислової обробки, стоматологічні снеки та все для тварин можна онлайн в інтернет-магазині Maxizoo — зі зручною доставкою по всій Україні. У зоомагазині Maxizoo представлений широкий асортимент ласощів від перевірених виробників: тут можна купити кістки для собак промислового виробництва, підібрати безпечні жувальні альтернативи та проконсультуватися з менеджером щодо вибору. Де купити кістки для собак із гарантією якості — у магазинах, де є ветеринарні сертифікати на продукцію.